Котляревський Іван — Наталка Полтавка

Час дії у п'єсі не означений ні самим автором, ні жодним із персонажів. Здавалося б, це не так уже й важливо. Але сучасники І. Котляревського — і відомі, й маловідомі драматурги — чи то в ремарці, чи в репліках персонажів вважали за потрібне наголосити на цьому. "Яке тепер латання? Неділька свята, забув єси, католиче" ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка); "Хіба ж ти не знаєш, що сьогодні Купала на Івана? ...Ще там і сватання запивають" ("Купала на Івана" С...

Твір написаний розмовною народною мовою. Їй притаманні використання народних прислів'їв і приказок, слів у зменшено-пестливій формі.

Котляревський не тільки зображує персонажів як представників різних соціальних прошарків, а й показує їхній внутрішній світ.

Автор зосереджує увагу передусім на долі людей, а не на піснях і танцях. Побудований твір на народній основі, має концентричну будову.

учасний читач, не обізнаний з особливостями давнього українського побуту, звичаїв і моралі українця початку XIX ст., не розуміє погрози возного на адресу Наталки, яка, побачивши Петра, відмовляється від даного щойно слова. "А понеже рушники і шовковая хустка суть доказательства бить моєю сожитильницею,— викрикує возний,— то в таковім припадкі станете пред суд, заплатите пеню і посидите на вежі"...

П'єса була написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 р. — саме тоді, коли драматург перебував там на посаді керівника.