Антуан де Сент-Екзюпері

Коли почалася Друга світова війна, льотчикові Сент-Екзюпері лікарі заборонили літати: далися взнаки старі рани. Та він повертається і воює аж до того дня, коли Францію захопили фашисти. Потім письменник змушений був емігрувати до США.

Це означає, що дитинство залишило в душі письменника глибокий слід.

Скалічений, поранений, він навіть не міг без допомоги товаришів одягти комбінезон і сісти в кабіну, але ще міг вести машину й літати у розвідку: Однак 31 липня 1944 р. його літак не повернувся на базу... Пілот Сент-Екс назавжди залишився у небесах, а письменник Сент-Екзюпері прийшов до людей, щоб допомогти їм зрозуміти самих себе.

Він оволодів технікою нічних польотів, вчився керувати гідролітаком, прокладав перші повітряні траси. Не один раз він розбивався, але завжди боровся за життя і перемагав, часто ризикуючи, летів на допомогу друзям. Сент-Екзюпері завжди відчував відповідальність за людей і перед людьми. І що частіше бачив смерть, то більше любив життя. Що довше бував у небі, то більше вабила його земля.

Хлопчик був мрійником, писав вірші, малював, грав на скрипці, хоча захоплювався і технікою. А ще він марив небом. У 13 років Антуан уперше здійснив політ на літакові й у нього з'явилася мрія стати льотчиком. Заради неї Антуан кинув навіть улюблену архітектуру. Він став пілотом.