Щоб відповісти на це питання, треба дізнатися історію виникнення тарантели як танцю південно-італійських пастухів, які часто зазнавали укусів павуків тарантулів. Щоб нейтралізувати дію павучої отрути, потрібно було значною мірою підвищити температуру тіла потерпілого аби з потом вона виходила з організму. Так виник танок тарантела – запальний, іскрометний, що потребує великих фізичних зусиль та напруги. Отруєна брехнею власного існування та загрозою викриття, Нора, що вступила у непримиренний конфлікт з усією суспільною мораллю, самозречено танцює тарантелу. Цей танок набуває символічного значення, адже після нього, Нора це знає, прийде кінець її щастю, викриття неминуче. Разом з найбільшою напругою фізичною героїня переживає внутрішню боротьбу небувалої сили, яка не спустошує її, а, навпаки, робить сильнішою, здатною боротись за свою людську гідність, набиратись сміливості відверто й критично говорити про стосунки в сім'ї з чоловіком, про релігію, про суспільні закони та їх антилюдяність. Від тарантели починається прозріння Нори та її шлях до оновлення. Але вже з досвідом позбавлення від "отрути".