Лялька-дочка – такою була Нора для батька. Ось як гвоорить про це Нора: "Коли я жила вдома, з татом, він викладав мені усі свої погляди, і в мене були ті самі, якщо ж у мене були інші, я їх приховувала, — йому б це не сподобалось. Він називав мене своєю лялечкою-дочкою, грався мною, як я своїми ляльками". Вийшовши заміж за Торвальда Хельмера, Нора виглядає щасливою жінкою, впевненою господинею, гарною матір'ю. Для оточуючих вона гарна лялька, такою ж бачить її чоловік, для нього вона "білочка", "жайворонок", "лялечка". Насправді Нора сильна, розумна і рішуча, адже задля порятунку чоловіка зважується на сміливий вчинок: позичає гроші, підробляє підпис батька, сплачує таємний борг, відмовляючи собі у всьому. Жінка вірить, що чоловік буде їй вдячний, коли через багато років вона наважиться розповісти йому правду. Та поки що Нора для чоловіка просто лялька, яка виконує його забаганки. Людина-борець: Нора пройшла шлях від розгубленого, несамостійного створіння до хазяйки своєї долі, до жінки, здатної відстоювати власну гідність, усвідомила, що має бути сама собою, що не потрібно коритись волі навіть коханої людини. З очей Нори спадає полуда, вона вирішує покинути золоту клітку свого ілюзорного щастя. Щоб стати дружиною і матір'ю, гідною поваги, вона перш за все має стати Людиною. Героїня свідомо приймає рішення покинути чоловіка й дітей.