У психологічній драмі Ібсена важливу роль відіграє символіка. Нора, героїня "Лялькового дому", з дитинства мріяла про ідеальну сім'ю, для якої вона могла б створювати затишок. Ці мрії нагадують дитячі ігри з ляльками. Такою лялькою була сама Нора, спочатку для свого батька, а потім для чоловіка. Такими ляльками стали її діти, з якими тепер грається сама Нора. Її чоловік також мріяв про щасливу сім'ю, але бачив її по-іншому. Він сприймав Нору не як особистість, а як невід'ємну складову свого спокійного сімейного життя. Для нього вона була його "лялечкою", "білочкою", "пташечкою", але нічим іншим, нічим більшим. Отже, у цьому домі не живуть, а лише граються в шлюб, у добробут, у кохання, і навіть у людську гідність і честь. Тут немає нічого справжнього. Тож символічною є назва п'єси – "Ляльковий дім": молода жінка постає проти суспільства, не бажаючи бути лялькою в ляльковому домі.
Мигдалеве печиво також стає певним символом. З одного боку, воно акцентує увагу на родинному затишку й добробуті, а з іншого – цей символ розкриває певні обмеження для Нори та її внутрішні (приховані) прагнення, адже вона позбавлена права на самостійність як жінка. Образи Різдва й різдвяної ялинки також є символічними. Нора починає прикрашати ялинку ще в першій дії п'єси, коли її "іграшкове" життя ще нічим не затьмарене. Згодом ялинка постає обшарпаною, з обгорілими свічками, забута. Життя Нори, як та ялинка, потьмяніло, коли назовні вийшла страшна правда. Руйнування сім'ї Хельмерів у Різдвяні дні свідчить про втрату християнських цінностей у світі. Водночас Різдво дає світлу надію на народження нових стосунків, відновлення втрачених моральних ідеалів. Коли Нора йде з дому, у її діалозі з Торвальдом звучить думка про "диво", яке може зробити шлюб справжнім. Та чи станеться "диво" у реальному житті?.. Цей символ, як і фінал твору, відкритий у часі, він спонукає глядачів (читачів) до уяви.