Коли герой вперше погукав Біла, а той не озирнувся, його "очі засвітилися тугою пораненого оленя". Згодом він гукнув ще раз, "це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду…". Герой дивився вслід Білові, доки той не зник з очей. Коли герой залишився сам у пустинній місцевості, в його очах нараз проблиснув страх.