Батько Полліанни знайшов у Біблії близько 800 текстів, які починалися словами, що закликали радіти. Чоловік вирішив застосувати це до свого життя. Тож коли замість омріяної ляльки Полліанні прийшли від місіонерської допомоги милиці, тато навчив дочку гри в радість. Він сказав, що треба радіти, що милиці їм непотрібні. Почувши про цю гру, Ненсі не зовсім зрозуміла її правила, але вирішила грати у неї з Полліанною, бо відчувала відповідальність за дівчинку, полюбила її усім серцем і хотіла захистити від суворої тітки.