Полліанна розповідає Ненсі і Тімоті про свого батька, який розповідав їй про місця у Белдінґсвілі; пояснює, чому приїхала у червоній картатій сукенці, а не в чорній; розповідає, що її мама і тато померли. Дівчинка не скаржиться на поневіряння, але їй важко. Це стає помітно, коли вона говорить: "Не можу не думати про те, як сильно мені хочеться, щоб він був зі мною, бо ж поряд з мамою та дітьми є Бог і янголи, а в мене не лишилося нікого, окрім леді з Жіночої допомоги.".