Жуль Верн на початку другої частини роману подає багато інформації про работоргівлю темношкірими, її зародження, причини та обставини. Автор зображує жахливі картини поводження з невільниками. Використовуючи такий прийом зображення як щоденник Діка Сенда (хлопець йшов у каравані невільників) письменник показує, що серед рабів були немовлята і діти, що половина рабів гине у дорозі, що чорношкірих людей запрягають у колодки, наче худобу. Все це Жуль Верн показує для того, щоб засудити рабство, показати, що свобода людини — одна з найважливіших цінностей. Проблема рабства, порушена у романі, і досі залишається актуальною.