Чума у Камю – багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм. Це і хвороба, і війна, і жорстокість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, і розстріл переможених, і смерть дитини. Це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. У фіналі роману старий пацієнт доктора Ріє констатує: "А що таке власне чума? Теж життя, тільки і всього!" Проте і цим не вичерпується значення образу чуми, тому що чума – ще й абсурд, який в романі осмислюється як форма існування зла, як трагічна людська доля, бо зло нездоланне, а тому вічне. Чуму не перемогли – вона відступила сама.
На початку твору хроніст датує свої записи досить точно: 194... рік, а в роки другої світової війни слово "чума" асоціювалося з "коричневою чумою", тобто фашизмом. Чума, як і війна, завжди застає зненацька – так проводиться автором паралель між чумою і війною. А далі весь текст роману, сповнений алегорій, спонукає читача розшифровувати їх і бачити за історією Орана історію окупованої Франції (і ширше – Європи).
Отже, у контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності.