Нарцис "зростав і дедалі гарнішав", його красою "захоплювалися всі, а надто молоденькі німфи", він "понад усе любив полювати і цілими днями блукав у лісі". Хоч Нарцис був "вродливий, ставний юнак, що звик викликати дівочий захват", він нікого не любив і нехтував коханням. Хлопець мав "юне обличчя, таке дивно гарне", у воді він "милувався тією дивовижною вродою, не розуміючи, що то він дивиться сам на себе". Від споглядання своєї вроди і розуміння, що він закохався в себе, його "обличчя схудло, стало бліде і стражденне", "ніхто не впізнав би тепер у ньому того гордого, самовпевненого юнака, що жорстоко зневажав дівоче кохання", "надивившись на себе, Нарцис тихо помер".