Автор Невідомий — Міф про Нарциса (Ехо і Нарцис)

За свою гордість і зневагу до почуттів німф та дівчат Нарцис поплатися власним життям. Героя покарала богиня кохання Афродіта, бо про це її попросили усі ображені Нарцисом.

На початку оповіді ми дізнаємося про те, як мати Нарциса відвідала сліпого віщуна Тіресія. Ліріопея хотіла дізнатись про долю свого сина Нарциса. Він був смертний, тож вона хвилювалася, чи довго він житиме на світі. Слова "Твій син житиме доти, доки сам себе побачить" спрямовують читача на думку про те, що в Нарциса незвичайна доля, його життя буде залежати від того, що чи побачить він своє відображення.

Легенда про самозакоханого юнака справила величезний вплив на світову культуру. Було намальовано відомі картини, створено балет "Нарцис і Ехо", від імені головного героя з'явився термін "нарцисизм", що використовується при описі рис характеру. Також існує нарцисичний розлад особистості, при якому хворий переконаний у власній унікальності і перевазі над оточуючими. У суспільстві завжди трапляються самозакохані нарциси, які демонструють іншим небезпеку від егоїзму, надмірного захоплення власним "я", думками лише про свою зовнішню красу.

Любов Нарциса не відповідає цій заповіді, бо він зовсім не міг полюбити ближніх, а його любов до себе була просто егоїзмом. Любов до себе – це активна зацікавленість в своєму житті, усвідомлення своєї індивідуальної унікальності, турбота про себе, відповідальність за своє життя та розвиток, пізнання себе. Нарцис-егоїст був самозакоханий, перебільшував свої переваги, був зачарований самим собою. Він ніколи не думав і не піклувався про інших, ставився до оточуючих байдуже і холодно.

На початку міфу Нарцис був прекрасний, стрункий красень, гордий і холодний, який не міг полюбити нікого, крім себе. Коли ж він побачив своє відображення у воді, то відчув муки нерозділеного кохання, почав марніти, страждати, став виснажений і чекав смерті, аби позбутися страждань.

Незважаючи на страждання, які він їм приніс, німфи щиро оплакували Нарциса і хотіли поховати юнака. Вони назбирали багато хмизу для жалобного вогнища, але тіло Нарциса зникло.

Нарцис "зростав і дедалі гарнішав", його красою "захоплювалися всі, а надто молоденькі німфи", він "понад усе любив полювати і цілими днями блукав у лісі". Хоч Нарцис був "вродливий, ставний юнак, що звик викликати дівочий захват", він нікого не любив і нехтував коханням. Хлопець мав "юне обличчя, таке дивно гарне", у воді він "милувався тією дивовижною вродою, не розуміючи, що то він дивиться сам на себе"...