У чому полягає співчуття поета (пісня п'ята)?
У п'ятий пісні розділу поеми "Пекло" натрапляємо на один із найзворушливіших уривків світової поезії – історію нещасного кохання Паоло та Франчески. У другому колі Пекла вони зазнають покари за гріховне кохання. Душі грішників кружляють тут у вічному вихорі, що символізує вир їхньої земної пристрасті. Ліричний образ Франчески да Ріміні має трагічне звучання, він контрастує з потворними постатями пекельних персонажів. Грішна дружина, яку видали заміж проти її волі, відповіла на кохання брата власного чоловіка Паоло. Франческа розповідає поетові, як вони з Паоло читали роман про Ланселота – лицаря, закоханого у свою королеву. Коли вони дійшли до місця, де Ланселот цілує кохану, Паоло поцілував Франческу. Та щастя закоханих було недовгим. Ображений чоловік жорстоко розправився з братом і дружиною – своїм кинджалом він зарізав і Паоло, і Франческу, яка намагалася затулити собою коханого. Тому тіні Франчески й Паоло нерозлучно носяться у вогняному смерчі. Данте співчуває грішному коханню Франчески й Паоло, у якому пристрасть поєдналась із високим духовним почуттям. Усупереч власним релігійним поглядам, він підтримує прагнення людини до свободи, до звільнення від середньовічної ідеології аскетизму й покори.