У пролозі у театрі відображено погляди Гете на поезію і мистецтво. Тут лаконічно презентується весь задум "Фауста" й окреслюються межі його художнього світу, що охоплюють універсум від небес до пекла. У пролозі на небі починається зав'язка твору – суперечка між Богом та Мефістофелем: що є людина на землі – довершене створіння, яке прагне істини, чи тварина із тварин. Господь дозволяє Мефістофелеві спокусити Фауста, бо вірить у спроможність людини встояти.
Зовні не пов'язані між собою, прологи ілюструють ідею співіснування людських та надлюдських сил у земному бутті.