Укладаючи угоду з Мефістофелем, Фауст промовляє:
Як буду змушений гукнути:
"Спинися, мить! Прекрасна ти!" –
Тоді закуй мене у пута,
Тоді я рад на згубу йти.
Тут фізичний кінець означає піднесення на найвищий ступінь духовних осяянь. Для Фауста ця мить настала, коли він зрозумів сенс власного буття, його цінність та неминуще значення для майбутніх поколінь: "Ніяка вічність не поглине Мої діла, мої труди!". Для Фауста прекрасною миттю стало усвідомлення, що сенсом життя має бути зміна світу заради загального блага, удосконалення світу і себе.