Трагедія – це драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та непримиренністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчуються звичайно тим, що герой гине. Жанр "Ромео і Джульєтти" відповідає усім традиціям літератури доби Відродження: молоде і щире почуття стикається у фатальному конфлікті з багатолітньою ворожнечею двох феодальних родин. Ця ворожнеча – зла доля Ромео і Джульєтти, яка призводить їх до неминучої загибелі. Разом з тим у творі органічно поєднано елементи трагедії і комедії. До трагічних елементів належать мотиви трагічного кохання, смерті, зіткнення пристрасного почуття зі світом зла й соціальними забобонами. Але художній світ у зображенні В. Шекспіра постає також цілком реальним, земним і не позбавленим радості. Гумор (няні Джульєтти), веселощі балу, щастя закоханих і гра, яку вони для себе вигадують, – усе це прояви життя, що зігріте теплим почуттям автора. У кожній дії п'єси можна простежити перехід комедії в трагедію і навпаки. Атмосфера п'єси "Ромео і Джульєтта" пронизана духом життєрадісності, насичена яскравими фарбами. В. Шекспір сміливо ламає канони трагедії, вводить у найглибші і серйозні сцени елементи комізму. Дія багатьох сцен відбувається на вулицях Верони, які живуть веселощами, запалом, потіхою. І богом цієї стихії виступає Меркуціо, золотоволосий улюбленець муз, який читає свій знаменитий монолог про королеву Маб у дусі романтичної баладної традиції. Трагедія пройнята оптимістичною вірою в перемогу гуманістичних стосунків між людьми.