Вірш відтворює ритм і мотив шотландської народної пісні "Ласкаво просимо". Ліричний герой, покидаючи гори, прощається з рідним краєм. Його розставання стає своєрідним славнем землі предків, адже це батьківщина честі та слави, де людина почувається по-справжньому вільною. Ліричний герой прощається з прекрасними гірськими пейзажами, "залишаючи" там своє серце. Для шотландця гори мають особливий сенс. Вони є уособленням прадавньої Шотландії, її вільної і нескореної душі. Саме цей дух любові до рідної землі, відчуття абсолютної свободи і приваблює читачів протягом декількох століть. Наявні у вірші також елементи фольклору: постійні епітети, численні повтори, традиційні образи та ін. Вірш Бернса зачаровує природністю й щирістю.