У вірші поетично оброблено народну легенду про Лорелей – казкову красуню, яка з'являлася на високій скелі над Рейном і своїм співом зваблювала тих, хто плив річкою. Зачаровані її голосом і вродою, рибалки забували про все на світі й зникали у хвилях Рейну. Міф для поета – лише "казка стара". Головне – зображення почуттів і внутрішнього світу людини. Ліричний сюжет вірша визначається не логікою міфу, а розвитком почуттів ліричного героя. Легенда про Лорелей – розгорнута метафора його внутрішнього світу, що зазнає впливу фатальних, згубних сил. Справжнім героєм стає не чарівна красуня, а ліричне "я" поета, його почуття й настрої.