Найбільшими цінностями у Всесвіті є краса, любов і гармонія. Але люди, на жаль, не пам'ятають про це, ворогують одне з одним, забули про щирість почуттів, втратили вміння радіти, відірвалися від природи. У цьому творі письменник звертається до почуття, емоції – радості – як уособлення щастя людини. Радість – уособлення оптимізму, віри у світло розуму, "кращий світ". Поет називає й можливі конкретні причини "не радості" – "горе й злидні", "відомста", "погрози", "сльози", "каяття", навіть згадує "книги борговії". Він закликає до "всепрощення ворогам", загального примирення, стати дружною сім'єю. Поет переконаний, що це пом'якшить серця жорстоких, додасть духу "кволим". Найголовнішими є останні строфи "Оди до радості". Це своєрідний маніфест того, хто знає шлях до цього почуття та його високу ціну:
Будь твердим в лиху годину,
Поміч скривдженим давай,
Всюди правду знай єдину,
Зроду клятви не ламай.
Хор
Станьмо дружною сім'єю,
Жити правдою й добром
Присягнімо…