Вірш пронизують думки про час, плинність життя, минущість любові; почуття суму за втраченим коханням, розчарування, але й надії на краще; життєстверджуючий настрій створює рефрен (повторення якогось рядка або низки рядків у кінці строфи) "Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є". Ці рядки ніби промовляють: хоча ми безсилі перебороти Вічність, та "невгамовно жагуча" надія поруч.