Шарлота Лукас живе за законами суспільства і теж хоче вийти заміж, однак, вона не прагне, як Лідія, знайти собі чоловіка якомога швидше. Шарлотта – жертва обставин, вона вже доросла жінка і не хоче обтяжувати свою сім'ю, вона шукає надійний будинок і свій куточок, як того і вимагали ідеали часу. Шарлотта чутлива, емоційна, чуйна, має здатність до співчуття, має почуття такту, моральну чуйність, совісність, але також і ясність думки, розумність, розсудливість, наявність здорового глузду. Шарлотта порушила власні принципи і свою цілісність і закопала свої таланти, давши згоду вийти заміж за пана Коллінза, марнославного, обмеженого і пихатого дурня. Але Шарлотта допускає, що вона може в якійсь мірі поважати майбутнього чоловіка і ставитися до нього з певною приязню. Вона досить стримано прийняла пропозицію Коллінза, бо він вже придбав репутацію нерозумної та малоосвіченої людини, він буквально напередодні зробив пропозицію Елізабет і був відхилений, тому ні про яку любов до Шарлоти не могло бути й мови. Всі ці обставини ще сильніше погіршують становище героїні, тим самим пригнічуючи її та збільшуючи жертовність її вчинку. Але Шарлота Лукас, виявляється в усіх відношеннях більш практичною, ніж Елізабет, і, розсудивши всі переваги пропонованого шлюбу, дає містеру Коллінзу свою згоду. Тому не можна засудити Шарлотту, вона обдумала свій вчинок і керується іншими цілями, ніж Елізабет чи Джейн.