Образ Дон Кіхота можна назвати "амбівалентим" і "парадоксальним". У чому ви вбачаєте суперечливість героя? Чому, на вашу думку, для автора дуже важливо зобразити героя і комічно, і трагічно?

Образ Дон Кіхота є двоїстим, тобто амбівалентним (характеризується одночасним проявом протилежних якостей), адже це збіднілий божевільний гідальго і водночас мислитель-гуманіст. Маніяк, одержимий ідеєю рицарства, поступово перетворюється на "мудрого безумця", слова і вчинки якого чесніші за слова і вчинки довколишніх. Висміюючи фантазії свого героя, Сервантес упродовж усього твору відстоює рицарські ідеали честі та справедливості, які були близькі йому як письменникові-гуманісту. Однак розчарування в здійсне́нності ідеалів Відродження призвело до того, що автор головним героєм роману, носієм високих гуманістичних ідей, робить божевільну людину. Це і є неймовірним (парадоксальним). Сервантес наштовхує своїх читачів на роздуми про те, у якому світі вони живуть. Невже цей світ настільки жорстокий і цинічний, що прагнути добра і справедливості може лише людина несповна розуму? Дон Кіхот є і комічним, і трагічним героєм, бо автор хотів показати, що такій людині не під силу змінити щось у цьому світі. Дон Кіхот – високоморальний герой з піднесеними ідеалами, які він прагне утвердити на землі, роблячи безліч безглуздих витівок. Та у нього нічого не виходить, і в цьому полягає трагізм його образу.