В епізоді з першим поцілунком межова ситуація героїв роману символічно накладається на межову ситуацію Анни Франк. Адже якщо Анну прирекла на загибель приналежність до єврейського народу, який переслідували нацисти, то й закоханих приречено на смерть безжальною хворобою. Та вони кидають виклик близькій загибелі: Анна – своїм щоденником, а Огастас і Гейзел – своїм поцілунком. У філософському вимірі сцена першого поцілунку Огастаса і Гейзел, як і їхні любовні стосунки загалом, прочитується як екзистенціалістський бунт проти смерті, як історія про кохання, що розквітає всупереч смерті, і про смерть, безсилу перед коханням навіть тоді, коли вона знищує закоханих.