У збірці оповідань "Тоді я був просто Ульф" автор ділиться своїм читацьким досвідом, розповідає нам про перші спроби писати та про те, як насправді важливо мати мрії та докладати зусиль для їхнього досягнення. У чотирнадцять років Ульф почав змагатися з однокласником, хто напише кращий твір. Щоб виграти, Ульф старанно готувався, навідався до бібліотеки і взяв твори Стріндберґа і Стейнбека. Батько вчив сина, що потрібно читати вартісні книжки. Якось хлопець познайомився у книгарні з Пані в коротенькому халатику, яка пояснила, що дуже гарні книжки не бувають однакові. Вони геть несхожі, оскільки розповідають про щось дуже особисте. Вона запропонувала "Стороннього" Альбера Камю, і ця книжка дуже йому сподобалася, бо головний герой також не розумів своїх почуттів. Кожен чотирнадцятий день Ульф навідувався до Пані в коротенькому халатику. В нього було лише десять крон на тиждень, він економив і купував книжки, які читав вечорами. Ульф уже знав, що хоче стати письменником. Одного разу Пані в коротенькому халатику дала почитати йому "Поета у Нью-Йорку" Федеріка Ґарсії Лорки. Ця тоненька сіра книжка спонукала Ульфа до власної творчості: він почав писати власні вірші. Коли ж Ульф їхав вчитися після закінчення школи, він читав "Поета у Нью-Йорку" того ж Федеріка Ґарсії Лорки. Це була найулюбленіша книжка, яка остаточно визначила його життєвий шлях.