Ульф Старк, розповідає про свої дитячі й підліткові роки просто, наче це щоденник підлітка. Найбільше мені запам'яталося, як Ульф зобразив рибу у повітрі, побачивши картину Шаґала, і стара вчителька малювання висварила його перед всім класом, бо риби не літають, а плавають. Як він вдруге поцілувався – перший випадок був таким жахливим, що про нього і розповідати не варто. Як написав твір про свого собаку, а його головний суперник переробив оповідання "Руденький поні" Стейнбека, однак вчителю більше сподобалося щире письмо Ульфа. Як Ульф з друзями пили яєчний лікер на кораблі і курили цигарки, а потім йому всю ніч було погано, бо бути дорослим боляче і складно. Фантазія заводила Ульфа так далеко, що він не завжди міг відділити її від реальності.