Капітан Смоллет, який мав керувати шхуною, був незадоволеним. Йому не подобалася команда, яку знайшов Трелоні, бо навіть останній матрос на знав про мету подорожі. Капітан попередив, що може розпочатися боротьба не на життя, а на смерть. Інакше кажучи, капітан боявся заколоту, бо відповідав за життя кожної людини на борту.
У решти команди перед відплиттям був чудовий настрій. Коли на світанку підняли якір, Довгий Джон на радощах утнув пісню: "П'ятнадцять хлопців на скрині мерця...", вся команда враз підхопила хором: "Йо-го-го, ще й пляшечка рому!"