Книжки є небезпечними, бо вони примушують людський мозок працювати – думати, уявляти, порівнювати. Телебачення ж дає готову картинку, закладає у розум людини те, що вигідно державі. Оточена з усіх боків екранами, людина губиться у потоці непотрібної інформації, втрачає індивідуальність.
Брандмейстер Бітті пояснював Гаю, що обдарованих дітей, інтелектуалів ненавиділи, бо конституція говорила, що всі мають бути рівними. Кожен схожий на кожного, мов дві краплі води, і тоді всі будуть щасливі. А книжки – це заряджена рушниця в помешканні сусіда. Тому їх треба спалити. Пожежники повинні стежити, щоб нічого не бентежило людського розуму. Цивілізація стала така величезна, що не можна було дозволити заворушень і незадоволень. Наприклад, кольоровим не подобається книжка "Негреня Самбо". Спалити її! Білим не по собі від книжки "Хатина дядька Тома". І її спалити! Хтось написав книжку про те, що вживання тютюну призводить до раку легень. Тютюнові фабрики у розпачі! Спалити книжку! Все, що викликало тривогу, почали знищувати.
Фабер був зовсім іншої думки. Він говорив Монтегу, що справжні книги "показують пори на обличчі життя", тобто показують, що відбувається насправді, відкривають суть речей, "зшивають клапті Всесвіту в єдине ціле". На думку Фабера, людям у їхньому суспільстві бракувало трьох речей: якості знань, дозвілля, щоб засвоїти ці знання, і права діяти на основі того, про що вони дізнались із взаємодії двох перших. Фабер розумів, що книжки не треба спалювати, ще коли був молодим, але сам він нічого не міг вдіяти, його думка була неважлива. На мою думку, людину не повинні весь час оточувати екрани, бо вона бачить уже кимось перероблену інформацію, показану з чиєїсь точки зору. Тому людина повинна читати, фантазувати, уявляти сама, розвиваючи свій розум і мислення.