Батько ніколи не бачив, як оживають солдатики, бо не вірив у можливість цього, а для його сина достатньо було уявити, що вони живі, достатньо було сказати певне слово і просто повірити. Живе кошеня, яке батько побачив у одному зі згортків, допомагає йому остаточно заспокоїтися. У невеличкому, білому, жвавому кошеняті він не бачить ніякої загрози для свого сина.