Прибувши додому, усі діти зіскочили з коней. До дітей кинулися їхні батьки й матері, але тата-короля не було між ними. Білі коні подалися назад до Пущі, а Міо пішов до трояндового садка, де побачив свого тата-короля. Він стояв на тому самому місці, де Міо його залишив, коли їхав до Пущі й до Країни Чужинецької. Тато пригорнув Міо до себе і прошепотів: "Міо, мій Міо!". Те, що король не зустрів Міо разом з усіма іншими батьками, вражає. Та це не означає, що король не любив свого сина. Того дня їм було весело, як ніколи. Ввечері, дорогою додому батько сказав синові: "Міо, мій Міо, ти, певне, виріс, поки тебе тут не було. Мабуть, сьогодні зробимо на одвірку в кухні новий карб".