Якось тітка Едля послала Буссе до пекаря купити її улюблених сухариків. Коли хлопчик поминав ятку з садовиною, тітка Лундін, його приятелька, дала йому гарне червоне яблуко і попросила вкинути у скриньку поштову картку. Хлопець взяв картку, а вже біля поштової скриньки глянув і прочитав: "Королю Країни Далекої. Той, кого ти так довго шукаєш, у дорозі. Він у дорозі день і ніч і несе в руці знак – осяйне золоте яблуко". Тут Буссе глянув на яблуко – воно було золоте.
Хлопець пішов до парку Тегнера й сів на лавку. В парку стояв присмерк. На землі Буссе побачив пляшку з-під пива, яка чомусь була закрита уламком гіллячки. Всередині щось ворушилося. Там сидів дух, і Буссе наважився випустити його. Дух озвався громовим голосом і спитав, що хоче хлопчик за допомогу. Але Буссе не хотів ніякої віддяки. Дух розповів, що до Стокгольма прибув учора ввечері й заліз у пляшку поспати. Та поки він спав, хтось затулив йому вихід. Дух сказав, що прибув з Країни Далекої. Хлопець відчув, що не зможе жити, коли не потрапить туди. Він попросив взяти його в ту країну, але дух похитав головою. Та коли Буссе показав золоте яблуко, дух сказав, що то знак: хлопця давно шукає його король.
Разом з духом Буссе піднявся в повітря і помандрував, аж поки не опинився в Країні Далекій, що знаходилась на острові, який плавав у морі.
У Країні Далекій життя Буссе дуже змінилося: у нього з'явився батько-король; хлопець дізнався, що насправді він не Буссе, а Міо; батько мав красивий садок; Міо знайшов нового друга, якого звали Юм-Юм; друзі пережили багато небезпечних пригод.