Після того, як Джонатан покинув Далекі скелі, його засмучувала не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря. Цей висновок можна віднести до життя людей, адже твір має двопланове художнє зображення. Автор прагне показати, що в кожній людині є потенціал, у кожному живе Чайка. У нас є можливість "навчитися літати", але ми можемо й просто змарнувати своє життя нудьгою, страхом, злістю. Щоб розкрити свою внутрішню силу, потрібно усвідомити власну винятковість і докласти зусиль для свого вдосконалення.