Батьки соромилися Джонатана, бо він не був схожим на інших, не дотримувався правил життя Зграї. Він міг цілими днями вправлятися у польотах, забував про їжу. Його позицію ніхто не розумів, навіть батьки, які постійно нагадували синові про вічне покликання чайки – літати для того, щоб їсти. Тому мама цією фразою хотіла сказати йому, що краще жити так, як усі інші, не виділятися. Коли він піддався вмовлянням батьків залишити мрію про польоти, то кілька днів намагався жити, як усі. Та все було марно, він не зміг прийняти такого життя.