Джонатана найбільше цікавило мистецтво польоту. Він мріяв навчитися літати, зрозуміти, що потрібно зробити, аби прискорити політ. Для Джонатана політ був важливішим за їжу. Він над усе любив літати і ніяк не міг збагнути – чому, літаючи на висоті, меншій за напіврозмах його крил, він може триматися в повітрі довше і без будь-яких зусиль. Він хотів знати, що може робити в повітрі і чого не може. Джонатан хотів знати все про швидкість польоту і дізнався. Він зрозумів, що на великій швидкості слід тримати крила непорушно: можна махати крилами лише доти, поки швидкість не перевищує п'ятдесяти миль за годину. Якось він здогадався, що для швидкого і високого польоту потрібні короткі крила. Піднявшись на дві тисячі футів над чорною безоднею моря і щільно притиснувши до тіла широкі частини крил, а самі кінчики виставивши назустріч вітру – він стрімко кинувся вниз. Наступного дня, пустившись на чотири тисячі футів, він досяг граничної швидкості. Він летів прямо чимдалі вниз, зі швидкістю двісті чотирнадцять миль за годину. Згодом Джонатан став першою чайкою на землі, що опанувала фігурні польоти.