Гаррієт Єлізабет Бічер-Стоу — Хатина дядька Тома

Через борги містер Шелбі віддав работорговцеві Гейлі маленького сина Джорджа та Елізи. Таким чином сім'ю розлучили. Еліза та її чоловік належали різним господарям. Тож коли Джордж уже не міг терпіти знущання жорстокого господаря, він мусив тікати і залишити свою дружину.

Том лежав у повітці, весь побитий. Він лежав отак уже два дні. Том не страждав від болю, бо його змордоване тіло втратило чутливість і він майже весь час лежав у тихому забутті. Вночі до нього крадькома приходили чорношкірі, одного разу прийшла Кассі. Джордж не міг повірити очам, він став на коліна біля Тома і говорив, що приїхав викупити його, та було вже надто пізно, бо Том помирав.

Гнів Легрі та наглядачів викликали непохитність Тома, його віра в Бога, життя з високими моральними принципами. Том намагався допомагати іншим чорношкірим. Якось він працював поруч мулатки, яку Легрі купив разом з ним. Було видно, що вона зовсім знесиліла, тому Том переклав кілька пригорщ бавовни із свого мішка до її. Сембо, що мав особливе зло на цю жінку, яку звали Люсі, замахнувся батогом. Він копнув жінку своїм важким черевиком, тоді обернувся до Тома й оперіщив його батогом по обличчю. Не кажучи й слова, Том знову взявся до роботи.

Єва все частіше почувалася знесиленою, відчувала, що скоро покине цей світ. Вона змирилася з тим, що повинно було статися. Якось дівчинка вирішила підстригти своє волосся і роздати усім рабам по кучерику на згадку про себе. Єва швидко згасала, міс Офелія день і ніч була їй за доглядальницю. Дядечко Том часто бував у Євиній кімнаті. Він носив дівчинку на руках, колисав на подушці. Єва відходила легко й спокійно. "Дівчинка була така мила й лагідна, така щиросерда й безжурна, що кожен мимоволі скорявся миротворному духові невинності та спокою, яким, здавалося, дихало все навколо неї".

Том мав дружину Хлою, яка була головною кухаркою у містера і місіс Шелбі. У Тома і Хлої було троє дітей: "двоє кучерявих хлопчаків з пухкими щічками та блискучими чорними оченятами", яких звали Моз і Піт, та крихітна дівчинка на ім'я Поллі, яка на початку роману лише "робила перші спроби ходити". У родині Тома панували любов, взаємоповага, щирість, дружба. Часто до них приходив панич Джордж Шелбі, який вчив Тома писати, грався із дітьми.