Ерік-Емманюель Шмітт — Дитя Ноя

Коли батьки мусили покинути Жозефа, графиня запевнила хлопчика, що вони у надійному місці. Вона почала удосконалювати Жозефову французьку, оточила його турботою. Жозеф почав захоплено "досліджував" кутки і закутки палацу, що став його тимчасовим "домом". Хлопчик милувався мистецьким оформленням будівлі, вазами, картинами, рицарськими обладунками...

Наприкінці повісті Жозеф постає перед читачем через півстоліття після Другої світової війни і розповідає, що, гостюючи у Руді, який переселився на "землю обітовану", часто сперечається з ним, бо не схвалює політики Їзраїлю щодо палестинців, згадує отця Понса, мадемуазель Марсель. Заради пам'яті цих дорогих йому людей та шести мільйонів жертв Голокосту герой-наратор не може спокійно спостерігати за зіткненнями євреїв і арабів у Палестині...

Семирічний Жозеф, уперше потрапивши до храму і почувши, що це дім Бога, намагається зрозуміти, де ж саме у такому величезному приміщенні живе Бог, й нарешті вирішує, що у повітрі: "Моє серце переповнилося почуттями і стало сильним. Я вдихав Бога на повні груди, мало не втрачаючи свідомості"...

У дослiджуванiй повiстi йдеться про долю єврейського хлопчика, якому випало суворе випробування в роки нiмецької окупацiї. Твiр має реальне пiдґрунтя, присвячений П'єру Перельмутеру, одному iз двохсот сiмдесяти дiтей урятованих вiд фашистської розправи абатом Андре, вiкарiєм парафiї Iоана Хрестителя в бельгiйському мiстечку Намюрi.

Мадемуазель Марсель була аптекаркою, яка допомагала єврейським дітям. Вона мала таку жахливу зовнішність, що діти лякалися її. Проте вона мала добру душу і відважне серце, хоча й приховувала це за різкими висловлюваннями на зразок: "Я не добра, я справедлива. Я не люблю кюре, не люблю євреїв, не люблю німців, але не терплю, коли кривдять дітей...

Жінка змусила вивчити вигадану нею біографію. За фіктивними документами, Жозефу було не 7, а 6 років, батьки його нібито померли від грипу. Мадемуазель Марсель применшила вік хлопчика для того, щоб отець Понс міг узяти його до притулку на Жовтій віллі. Священик нарікав, що нічим годувати і тих дітей, що вже там є. Аптекарка пообіцяла, що дістане продовольчі картки. Щоб досягти цієї мети, Мадемуазель Марсель наказала Жозефу залізти в шафу і з пальта, яке вона туди повісить, витягти ключі...

Отець Понс мав найбільший вплив на формування характеру Жозефа, який у ньому, як і в усіх мешканцях Жовтої вілли, намагався виховати толерантне ставлення до інших (за релігією, національністю, соціальним походженням тощо). При цьому священик дбав про те, щоб його школа мала імідж католицької, тому всіх дітей, у тому числі і євреїв, водив до церкви, вивчав із ними Катехізис, але нікому не нав'язував своєї релігії. Отець Понс ховав колекцію, пов'язану з євреями, у крипті каплиці...