Контрольні запитання — Про теорію літератури

Ж. Б. Мольєр, Н. Буало, П. Корнель, Ж. Расін, В. Тредіаковський, М. Ломоносов.

Декаданс відзначається настроями безнадійності, неприйняття життя. Спирається на філософські ідеї Ф. Шатобріана й А. Шопенгауера. В основі — твердження, що цивілізація вичерпала себе і вступила в епоху спаду та згасання. Поняття "декаданс" не слід пов'язувати з яким-небудь конкретним літературним напрямом.

Зображення типового; культ розуму; тенденційність у зображенні; герой громадянин, патріот, характери статичні й однозначні; відсутність метафоричності; чітке ставлення автора до того, що зображується; імена і прізвища, що говорять, суворий поділ жанрів на високі й низькі.

Прихильники "чистого мистецтва" проголошували самоцінність художньої творчості, незалежність мистецтва від політики, суспільних вимог, виховних завдань — "мистецтво заради мистецтва". Вони вважали, що мистецтво має служити тільки мистецтву, а поезія має допомогти забути тяжку дійсність і приносити тільки задоволення. Вони зосереджувались на особистих, інтимних переживаннях, філософських і психологічних проблемах, виявляли посильний інтерес до художньої форми. Представники: група "Парнас" (Франція), творчість А. Фета, А. Майкова, О. Толстого, Ф. Тютчева (Росія).

Байка — коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено повчальний зміст.

У Кафки фантастика — породження авторської свідомості, а у Маркеса — здебільшого фольклорного походження.

Критичний реалізм — тверезе мистецтво втрачених ілюзій. Розвивається в Європі в 20-ті роки XIX ст., пориває з романтичною традицією. Концепція критичного реалізму: явища дійсності зображуються в усій складності, багатогранності і багатстві своїх естетичних властивостей відповідно до ускладненої і збагаченої суспільної практики.

Особливості літератури декадансу (від фр. decadence — занепад): неприйняття дійсності, прагнення до ірраціональності, містики, фантастики; інтуїтивне підсвідоме пізнання світу; відчуженість особистості; втрата моральних ідеалів і віри в майбутнє.

В основі естетики символізму лежить ідеалістична концепція двосвіття: весь світ — лише тінь, символ світу ідей, збагнути який можливо тільки через інтуїцію.

Історія духовного випробування людини.