Максим Горький — Стара Ізергіль

І Ларра, і Данко — сильні особистості, але якщо Ларра в дусі ніцшеанської "надлюдини", що зневажає прийняту в суспільстві мораль, вважає себе людинобогом, якому "усе дозволено", то Данко заради людей здійснює подвиг самопожертви.

Розповідаючи про босяків, Горький говорив, що "вага їхніх дум збільшувалася сліпотою їхнього розуму". Письменник бачив небезпеку безмежного свавілля таких людей, трагізм їхньої самотності. Ця проблема була співзвучна з популярним на рубежі століть вченням Ніцше про "надлюдину", що зневажає загальноприйняту мораль. Для її художнього дослідження Горький звернувся до жанрів легенди і притчі. Такі легенди про Данко і Ларру.