Оноре де Бальзак — Гобсек

Скнара в усьому, навіть для себе всього жаліє, презирливо ставиться до людей, ненавидить родичів, віддає перевагу самотності, вміє себе берегти, цинік, хитрий ділок. Разом із тим добре знає людську психологію, чудово знається на людях, вправний як спеціаліст, самотній, загадковий, розуміє красу.

Одна з ознак бальзаківського твору — особливий метод показу психологічного життя персонажів, який літературознавці охрестили "бальзаківською пристрасно". Це почуття, яке охоплює людей, бере гору над іншими почуттями і знищує врешті-решт її носія. Це, наприклад, скнарість Гобсека, гонитва за насолодою Максима де Трай і Анестезі в повісті "Гобсек".

Історію про Гобсека розповідає пан Дервіль, бо особливістю композиції повісті "Гобсек" є те, що вона написана як "розповідь у розповіді". На думку Д. Затонського, "Гобсек – перший із Бальзакових "титанів", тому зобразити його таким безпосередньо від себе автор ще не зважувався. Отож і став йому в пригоді оповідач Дервіль. Але відмова від всезнання має й інші наслідки: вона немов огортає Гобсека серпанком таємничості.". Крім того, прийом "розповідь у розповіді" підкреслює, що образ Гобсека – типове, узагальнене явище, яке виникло давно і не зникло, на жаль, у XXI столітті.

"Уявіть собі жовтувато-бліде, тьмяне обличчя, з дозволу Академії, я назвав би його місячним ликом, бо воно скидалося на позолочене срібло, з якого зійшла позолота. Волосся в мого лихваря було зовсім гладеньке, завжди старанно зачесане, з сивиною, попелясто-сіре. Риси його обличчя, непорушні, холодні, як у Талейрана, були мов вилиті з бронзи. Його маленькі очі, жовті, як у тхора, були майже зовсім без вій і боялися світла; тому він захищав їх козирком старого картуза...

Цей персонаж досить контрастний, що є ознакою романтизму. Елементи реалізму: він, як лихвар, в усьому точний, знає механізми позики грошей, чітко фіксує суму відсотків, володіє навичками банківських операцій, ділова людина, знає, чого хоче від життя, не проґавить жодної копійки, з усього має вигоду. Елементи романтизму: самотній, загадковий. Адже невідомо, хто він, звідки приїхав, як став багатим, які його зв'‎язки з корсарами і повстанцями тощо.

Дервіль на початку знайомства з Гобсеком уявляє його людиною-автоматом, людиною-векселем. Але згодом Дервіль заявляє, що у разі своєї смерті не бажав би для дітей кращого опікуна, ніж цей живоїд. Також Дервіль дає Гобсекові цікаву характеристику: "У ньому живуть дві істоти: скнара та філософ, істота підла та мисляча".

На мою думку, образ Гобсека складний і неоднозначний. З одного боку, він розумний, проникливий, тонкий психолог, який карає одних і робить добро іншим...

Портрет героя створюють такі слова і словосполучення: глитай, лихвар, людина-автомат, людина-вексель, татусь Гобсек, золотий ідол, привид помсти, докір сумління, скнара, філософ, справжній удав, нице створіння, шляхетне створіння, філософ зі школи циніків, старий мамон, казкове страховище, фантастичний ідол, голодранець, гідний пензля самого Рембранта. Сам Гобсек називає себе докором совісті, повелителем долі, порівнює себе з Богом. Образ лихваря Гобсека складний і неоднозначний...

Особливість образу Гобсека полягає в тому, що він — скнара-філософ. Система поглядів Гобсека на життя створювалася поступово. Він пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що всюди триває "боротьба між багатими й бідними". Гобсек зізнається Дервілю, що він мусив змінювати принципи відповідно до "географічних широт". Унаслідок важкого життєвого досвіду Гобсек дійшов сумних висновків, виробив систему поглядів на людей і суспільство...

Гобсек – це наочне втілення ідеї Бальзака, яка полягає в тому, що людина може потрапити під вплив певних пристрастей, які згодом захоплюють її цілком і призводять до загибелі. Образ Гобсека уособлює любов і ненаситність грошима і золотом. Головний герой повісті є прикладом загибелі від пристрасті накопичення багатств і прагнення влади. Гобсек з висоти повелителя світу падає у прірву безумства, боячись пропустити повз свої руки хоча б дещицю зиску.

Увійшовши до кімнати помираючого, Дервіль побачив, що той стоїть навколішки біля каміна, в якому не горів вогонь, а лежала величезна купа попелу. Гобсек сповз із ліжка і дорачкував до каміна, але далі рухатись у нього вже не було сили. Він пояснив: "Мені привиділося, ніби на підлозі котяться золоті монети, і я підвівся зібрати їх.". Гобсек розуміє, що помирає і просить Дервіля, відшукати доньку прекрасної голландки, бо він склав на неї заповіт...