Роальд Дал — Чарлі і шоколадна фабрика

Це символізує об'єднання родини у горі і радості. До речі, значення цього кореня в англ. Мові — "Хай Господь дасть".

Створюючи своїх персонажів, Р. Дал намагався не лише підібрати для них імена та прізвища, але і тим самим підкреслити певну рису характеру чи зовнішності.

Августус Глуп – жадібний та ненажерливий хлопчик, "їжа – його улюблене заняття"...

Тому що Чарлі був єдиним, хто витримав усі випробування.

Родина Бакетів була дуже бідна. З усієї родини роботу мав тільки пан Бакет. Грошей не вистачало навіть на харчі. На сніданок вони їли хліб з маргарином, на обід — варену картоплю з капустою, а на вечерю — капусняк. Трохи краще бувало в неділю: хоч страви готували ті самі, але кожному дозволялося з'їсти по дві порції. Чарлі було найгірше, бо він ріс. Понад усе йому хотілося шоколаду. Коли пан Бакет втратив роботу, родині жилося ще гірше.

Їх звали дідусь Джо та бабуся Джозефіна.

Дідусь Джордж та бабуня Джорджина.

Ця дівчина третьою знайшла щасливий Золотий квиток. Вона безперестанку жувала жуйку, лише коли їла, приліплювала її за вухо. Та крім того, вона жувала шматочок жуйки уже три місяці. На ніч Віолета приліплювала її до бильця ліжка. А ще дівчинка чіпляла липкі пожовані грудочки на ліфтові кнопки. Найбільше це не подобалося жінкам в дорогих рукавичках. Бабуся Джозефіна називає її "мерзенним дівчиськом", а умпа-лумпи — "дурною дивачкою"...

Дідусі і бабусі жили вкрай вбого. Вони спали на єдиному ліжку, яке була у бідній хатинці, ніколи й не злазили з нього. Старенькі були добрими, мали лагідні обличчя і блаженні усмішки. Найбільше вони любили свого єдиного внука Чарлі. Він був їхньою єдиною в житті радістю, і вони цілісінькими днями чекали його вечірніх відвідин. Незрідка заходили й батьки Чарлі, ставали біля дверей і теж слухали розповіді стареньких...

Фабрика знаходилася біля його будиночка. Хлопець часто зупинявся та вдихав аромати, які звідти доносилися, особливо вони дурманили голову, коли Чарлі був голодний.

Це світ шоколадної фабрики. "…то була не якась там звичайна шоколадна фабрика. То була найбільша й найвідоміша в цілому світі фабрика! Називалася вона "ВОНКА", а власником її був містер Віллі Вонка, найкращий за всі часи виробник і винахідник шоколадних цукерок. І що то була за чудесна, неймовірна будівля! Оточена височенним муром з величезною залізною брамою, вона вся диміла й химерно гула. А повітря навколо муру аж на кілометр просякло густими й розкішними пахощами рідкого шоколаду...

Жителі містечка бачили маленькі темні тіні. Це були умпа-лумпи.