Контрольні запитання — Про теорію літератури

Історичне тло: культурна "недорозвиненість", початок розвитку урбаністичного типу культури на тлі феодального способу життя, відсутність середнього класу, головна культурна сила — дворянство, початок заміни його різночинцями, конфлікт між "західниками" та "слов'янофілами".

Представники соціально-психологічної прози: Ф. Достоєвський, Л. Толстой, І. Гончаров, І. Тургенев, М. Лесков, М. Салтиков-Щедрін.

Провідні теми творчості: дослідження явищ "обломовщини" (І...

М. Некрасов і поети його школи звертались до актуальних суспільно-політичних проблем, у центрі уваги яких була людина з горем, тривогами, розчаруванням, соціальними проблемами. Це представники "громадянської лірики" (соціально спрямованої).

Уявлення про дисгармонійність світу; трагічність сприйняття життя; герой — бунтівна особистість, що шукає свою роль у світі, позбавленому гармонії; сумніви щодо можливостей людини; відчуття даремності буття і приреченості боротьби зі злом.

Правила трьох єдностей: єдність місця, часу, дії; чистота мови, неприпустимість змішання високого і низького.

Засіб зображення психіки людини безпосередньо, "зсередини" як складного та плинного процесу. Школа "потоку свідомості" сформувалася на початку XX століття. Представники: Джеймс Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вульф, Гертруда Стайн. Ці митці використовували "потік свідомості насамперед як техніку, спосіб розповіді, який показує докладно психічний процес, точно фіксує думки, почуття, поривання у вигляді потоку, ріки без підпорядкування хронології чи логіці".

Це людина, якій немає місця в суспільстві, до краю спотвореному "законом умовним". Головні риси "природної людини" — здоровий глузд і відвертість. Така людина вступає в конфлікт із суспільством, яке вважає героя дивним і навіть небезпечним.

Акмеїзм (від грец. акте — вершина, розквіт, вищий ступінь чого-небудь) — модерністська течія в російській поезії початку XX ст. Акмеїсти проголосили відхід від символізму з його містицизмом, зашифрованою багатозначністю слова, прагненням повернутися до світу реальності. Для поетів-акмеїстів характерна філософська проблематика і відмова від соціальних проблем.

Текст не обмежений лінійним розвитком, тобто одним хронологічно-логічним порядком, а розгалужується на багато напрямів/рівнів/фіналів.

Екзистенціалізм (від лат. "існування") — модерністська течія в літературі. Виникла перед другою світовою війною. Характерні риси — суб'єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства. Представники: Г. Марсель, Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю.

Естетизм (від грец. "почуттєвий, здатний відчувати") — тенденція в англійській літературі, яка сформувалась наприкінці XIX ст. під впливом ідей Джона Рескіна (вічна за своїм значенням формула: зв'язок краси і правди, краси і добра, краси й справедливості) та Волтера Пейтера ("естетичний дослідник розглядає всі предмети, з якими йому доводиться мати справу, всі твори мистецтва, всі гарні форми природи і людського життя як сили та явища, здатні породжувати приємні відчуття")...