Рей Бредбері — Усмішка

Дитина з іще чистою душею не може зрозуміти радості дорослих від "свят".

Письменник звернувся до картини Леонардо да Вінчі, бо усі знають цей шедевр, впізнають, висловлюють суперечливі думки щодо того, хто насправді намальований на картині. Майбутнє, як і посмішка Мони Лізи, дуже загадкове. Воно може таким сумним як у творі Бредбері, а може бути щасливим. Все залежить від людей, від цінностей, які вони виберуть...

Автору необхідно було показати читачу жалюгідне існування людей у цьому світі, а потім вже розкрити причину, чому люди шикуються в черги. Ненависть до тієї цивілізації, що стала причиною їхнього зубожіння – ось головна причина того, що люди збираються на свята та руйнують те, що не зруйнувала світова катастрофа: палять книги, трощать заводи, розбивають вщент машини: "Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало. Вже так вона влаштована...

Читач потрапляє в зруйнований світ, на уламки цивілізації, де навіть календар не ведеться: "А може, трьохтисячний. Чи п'‎ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була... і лишилися нам лише уламки..." У читача виникає питання, чому люди не змінюють нічого в своєму житті, чому не прагнуть розвитку й покращення умов свого життя.

Для автора більш страшним є сповнені ненависті серця, бо саме через це людство дійшло до такого стану руйнації і занепаду. Тепер же, коли люди ненавидять своє минуле і нищать залишки цивілізації, потрібні добрі серця, які спробують відновити мир, гармонію, щасливе життя. Такі люди розуміють, що не потрібно нищити те, що ще залишилося, а потрібно забути про ненависть і спільними зусиллями відбудовувати планету, більше не повторюючи помилок майбутнього.

Ніхто не знав, але це була одна із їхніх забав. Святкувати – це знищити, зруйнувати, спалити. Людина стає потворою, руйнівником культурних надбань. Немає любові, віри, надії. Руїни навколо людей, а в їхніх душах –мертва пустеля.

Ці люди страшні, жорстокі. Вони втратили усе людське: душу, мораль, культуру. Вони деградували як особистості. Створивши технократичну цивілізацію, люди прийшли до духовного зубожіння.

Майбутнє людства в оповіданні "Усмішка" змальовано понурим і нещасливим. Персонажі твору живуть на зруйнованій планеті і ненавидять минуле, адже вважають, що саме воно занапастило їх. Цитати: "Усюди серед зруйнованих будівель висів пасмами туман, але зараз, о сьомій, на світанні, він почав танути", люди носять "брудний, з грубої мішковини" одяг, не можуть дозволити собі навіть каву: "Попереду продавали гарячу каву в надтріснутих чашках...

Хлопчик почувався сміливо, говорив з дорослими чоловіками, висловлював свою впевненість, що гарно плюне, а потім розпитує, чому усі мусять плювати. Том навіть підтверджує слова Гріґсбі про те, що треба ненавидіти все, що занапастило людство.

Майбутнє стало таким через війну, через застосування ядерної зброї (у творі згадується про поля, які світяться від радіації). Люди, які у минулому використали ядерну зброю, керувалися своїми амбіціями, не розуміли добре наслідків своїх дій.