Письменник звернувся до картини Леонардо да Вінчі, бо усі знають цей шедевр, впізнають, висловлюють суперечливі думки щодо того, хто насправді намальований на картині. Майбутнє, як і посмішка Мони Лізи, дуже загадкове. Воно може таким сумним як у творі Бредбері, а може бути щасливим. Все залежить від людей, від цінностей, які вони виберуть. І письменник, і художник мають у своїх поглядах на людину спільну рису: люди бувають різними, є добрі і злі, є поціновувачі мистецтва, а є такі, що не можуть зрозуміти його. Та світ врятують лише найкращі людські почуття, а найвищою цінністю повинна бути людина і її життя. Рей Бредбері, як і Леонардо да Вінчі, мріяв про духовно просвітлене людство, про велич людини, її моральне відродження, про перемогу добра над злом, краси над ненавистю. Проте реальна дійсність вимагала від нього показати жахливий стан людства і його темне майбутнє. Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері дає трагічні відповіді на запитання, що висунув у своєму мистецтві Леонардо да Вінчі: людина й людство прямують хибним шляхом, вони втрачають все світле, піднесене, прекрасне. Однак, як і його великий попередник, Бредбері вірить у духовне відродження людини. Якщо в серці хоча б однієї людини перемагає добро: світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.