О. Генрі — Вождь червоношкірих

Білл та Сем, перебуваючи у штаті Алабама, вирішили викрасти дитину у одному містечку. Злочинцям потрібні були гроші для іншої шахрайської оборудки з земельними ділянками. Вони вирішили викрасти дитину саме з маленького містечка, бо вважали, що саме там любов до дітей сильніша. Жертвою став син Ебепезера Дорсета – значного городянина, чоловіка шановного, відомого жмикрута. Сем з Біллом подумали, що Ебенезер виплатить за сина дві тисячі доларів, бо це його єдиний син.

Підтекст твору формується з допомогою парадоксальних ситуацій. Наприклад, Джонні зовсім не боїться злочинців, які його викрали, навіть знущається з них. Білл і Сем перетворюються на "полонених" "Вождя червоношкірих", а Ебенезер Дорсет не сплачує викуп, а сам вимагає гроші у викрадачів за повернення сина...

Чому розбійники зменшують викуп за малого "з двох тисяч доларів до півтори тисячі"?

"Єдиний син значного городянина", "десятирічний хлопчисько", "ведмідь середньої ваги", "Вождь червоношкірих", "лютий рудоволосий пірат", "чортеня", "розбишака", "двонога ракета", "сорокафунтова, поцяцькована ластовинням дика кішка", "розвідник". На мою думку, найбільш влучними є "розбишака", "дика кішка", адже він неслухняний, безконтрольний, знущається з інших, надто егоїстичний...

Що пішло не так уже із самого початку? Яку інформацію про батька хлопчика злодії проігнорували?

Сем і Білл, викрадаючи Джонні з метою отримання викупу, ніби все врахували: вибрали місце "оборудки" – маленьке віддалене від центру містечко, жертву – єдиного сина значного городянина, надійну схованку – порослу кедрами невисоку гору...

Джонні виступає в ролі індіанця, розвідника, японця у війні з росіянами. Для хлопця гра є нагодою відчути себе дитиною, з якою хтось грається, яка комусь потрібна і їй приділяють увагу. Ніхто не займався вихованням хлопця, тому він вибирав такі жорстокі ігри, жбурляв каміння в кошеня чи в людину, веселився з того, що комусь завдавав болю.

Джонні не хотів повертатися додому, бо там йому було нудно, в школі було нецікаво. Це свідчить про те, що йому приділяли мало уваги, ніхто не цікавився ним, хоч хлопець був розумним, про що свідчить його застольна промова. З неї ми дізнаємося, що Джонні спостережливий, у нього гарна пам'ять, його цікавить безліч речей, він задумується над різними питаннями, прагне отримати на них відповіді.

Несподіваним виявилося те, що Джонні почувався задоволеним, йому подобалося жити у печері, грати в індіанців і розвідників. Він був непотрібен батькові, ріс сам по собі, ніхто ним не цікавився. Від викрадачів він отримав більше уваги, ніж від близьких. Та хлопець звик знущатися над іншими, тому він намагався скинути з Білла скальп, засунув гарячу картоплину за комір і розчавив ногою, змусив грати роль коня і проскакати дев'яносто миль, змусив пояснювати різні питання, повернувся навіть тоді, коли Білл відпустив його додому.

Джонні некерований, нахабний у вчинках, але має сильний характер, тому весь час створює ситуації, в яких дорослі, навіть злочинці, капітулюють перед ним. Хлопець робить все, що заманеться, він нікого не боїться, не відчуває відповідальності за свої вчинки. Джонні уцілив злочинцеві уламком цегли в око, намагався зняти з Білла скальп, влаштовував пастки. За цими кумедними подіями прихована важлива проблема – не можна нехтувати вихованням дитини, бо вона може стати страшнішою за злочинця...

Джонні зовсім не налякався, а сприйняв усе як гру. Хлопець був всього лиш дитиною, для якої гра є головним способом пізнання дійсності. Проблема в тому, що викрадачі приділяли йому більше уваги, ніж власні батьки. Джонні настільки вжився в гру, що від усього очікував тільки подальших пригод. Тож найбільше він боявся, що його повернуть додому.

Сміх викликає те, що гроші за викраденого сина отримує батько, а не викрадачі, які ледь втекли від малого бешкетника, поки батько тримав його. комічними є епізоди, коли Джонні знущається над Біллом, адже доросла людина, злочинець, не може дати ради з десятирічним хлопцем. Комічне є в листі-відповіді Ебенезера Дорсета, де він ставить свої умови викрадачам.