Ерік Сігел — Історія одного кохання

Пригадайте, хто з персонажів твору й за яких умов її сказав. Поясніть, як ви розумієте цю фразу.

Цю фразу вперше сказала Дженні, коли Олівер після сварки просив у неї пробачення: "Дженні, я так шкодую... – Не треба! Кохання – це коли ні про що не шкодуєш, – відповіла Дженні". Після смерті Дженні Олівер зустрівся в лікарні з батьком і сам не знаючи чому, повторив те, що почув колись від дружини: "Кохання – це коли ні про що не шкодуєш". Після цих слів син обійняв батька і заплакав...

В Олівера майже одразу виникли почуття до Дженні. Він не обговорював дівчину з другом по кімнаті, ревнував, коли почув її слова "І я скучила за тобою. Дуже скучила" в розмові з Філом (виявилося, що це її батько). Хлопець лише з Дженні зміг відверто поговорити про свої взаємини з батьком. Олівер ставився до Дженніфер зовсім не так, як до інших дівчат, і через те не наважувався підступитися до неї. Коли Олівер дізнався, що Дженні їде в Париж на уроки до відомої вчительки музики, то сказав, що хоче одружитися. Згодом хлопець повіз дівчину на знайомство зі своїми батьками.

Що його так розлютило? Чому Дженні їх сказала? Як це характеризує дівчину?

коли той надіслав запрошення на своє шістдесятиріччя. У телефонній розмові з Олівером Берреттом ІІІ вона сказала, що син переказує, що любить батька (хоч Олівер відмовився навіть розмовляти по телефону). Це дуже розлютило Олівера, він вихопив з її рук телефон, кинув через кімнату. Після цього Дженні пішла з дому...

Чи можна стверджувати, що на вручення диплома Оліверу батько не прийшов?

Дженні першою одержала диплом з відзнакою. У цей день до Кембріджа прибуло багато її родичів і батько. Вони пишалися Дженні, їм було відрекомендовано Олівера, як її хлопця. На врученні диплома в Олівера не було стільки гостей, лише Дженні і Філ. Олівер не знав, чи був серед натовпу його батько, з яким він уже не спілкувався. Та не можна стверджувати, що батька не було, адже він міг прийти без квитка, бо був відомим колишнім студентом університету.

Дженні й Олівер познайомилися в бібліотеці Редкліффа, куди хлопець любив приходити вчитися, бо там стояла справжня тиша, а ще можна було подивитися на дівчат. У той день Оліверу була потрібна книга з історії, бо наступного дня мав бути екзамен. Дженні була на видачі і не хотіла давати книгу, адже Олівер навчався у Гарварді, де бібліотека була в рази краща. Дівчина назвала хлопця містером Шпаргалето, бо в хлопця був, на її думку, багатий та дурний вигляд. Оліверу дівчина видалася Гризуном Науки, ученою мишкою, бо була в окулярах. Але Олівер запросив її на каву, щоб отримати потрібну книгу.

Чи правильно він зробив, позбавивши сина грошей?

Батько мав підстави вважати, що син вирішив одружитися наперекір йому, адже дуже квапився з весіллям, ще не закінчив навчання, обрав дівчину не із свого середовища. Олівер ІІІ просив сина почекати, але той відмовився і тому батько більше не допомагав йому фінансово. Позбавивши сина грошей, Олівер ІІІ, можливо, зробив неправильно, бо Дженні довелося працювати, щоб Олівер міг вчитися, а він ще й не міг отримувати стипендію. Та ці випробування лише зміцнили стосунки Олівера і Дженні, навчили їх цінувати найважливіше.

Стиль твору можна визначити як кінематографічний, адже спершу він був задуманий як кіносценарій. Ерік Сігал написав цей кіносценарій у 1968 р., поклавши в основу дещо змінену історію свого аспіранта. На жаль, сценарій не вдалося опублікувати, і за рекомендацією свого агента Сігал переробив його в повість. Повість має фрагментарну композицію, у ній мало описів, присутні окремі сцени-епізоди.

Що він називає "рідкісною любов'ю"? Як цей вислів розуміє Олівер?

Батько боявся, що дочка відцурається його, коли стане місіс Олівер Берретт IV. Він навіть застеріг дочку не порушувати "одинадцятої заповіді" — не цуратися свого батька. У розмові з Олівером "рідкісною любов'ю" Філ називає батькову любов, тобто це особливий вид любові. Він не розуміє, як Олівер може не спілкуватися з батьком, як вони взагалі можуть відмовитися один від одного. Для Олівера поняття "рідкісна любов" означає таку любов, якої не буває, особливо в його родині.

Під час церемонії Дженні прочитала сонет Елізабет Берретт-Браунінг:

Коли ці дві душі устали на весь зріст,

Докупи їх звела якась мовчазна сила.

Зійшлись вони, і спалахнули вмить

Їх розпростерті крила…

Олівер обрав уривок з "Пісні відкритої дороги" Уолта Уїтмена:

...Я даю тобі руку!..

У повісті головний герой Олівер Берретт є студентом Гарварду, бо це один із найпрестижніших університетів США. У Гарварді навчалися і його заможні родичі, цей університет закінчував і сам Ерік Сігал. На честь Берреттів було названо один із корпусів університету.