Чарлз Діккенс — Різдвяна пісня в прозі

Скрудж байдуже ставився до людей, не вмів співчувати, не переймався стражданнями інших. Двом чоловікам, які збирали пожертви для бідних і знедолених, Скрудж відмовив, а хлопчика, який хотів поколядувати, налякав лінійкою. Старому не було жаль свого клерка, який мерз у конторі і працював за мізерну платню. Коли племінник прийшов запросити Скруджа до себе на святковий обід, старий сказав, що Різдво – це нісенітниця, і він радше завітає до дідька лисого...

Атмосфера була святковою, сповненою любов'ю, вдячністю, надією на краще. І дорослі, і діти раділи Різдву, були усім задоволені, мали святковий настрій, ні на що не жалілися. "Звичайно, нічого надзвичайного в усьому цьому не було. Ніхто в цьому сімействі не відрізнявся красою, ніхто не міг похвалитися гарним костюмом, та й одягу в них узагалі було небагато; черевики в усіх просили каші, а юний Пітер, судячи з деяких ознак, уже не раз мав нагоду познайомитися з позичковою касою. Проте всі тут були щасливі, задоволені одні одними, раді святу і вдячні долі…".

У цьому куплеті автор примушує Скруджа оглянутися на своє минуле і задуматись, чи все він робив правильно. Скрудж побачив і пригадав своє дитинство, перше кохання, рідних людей. Заради грошей він відмовився від стосунків, родинних зв'язків, друзів. Ці спогади дали йому зрозуміти, що він міг мати сім'ю, зазнати простого людського щастя.

На початку твору Скрудж постає негативним героєм, бо він байдужий до інших, дбає лише про своє збагачення, дуже скупий, не виявляє ніяких хороших почуттів. Його зовсім не вразила смерть друга, і навіть в день похорону він уклав вигідну оборудку. Скрудж був справжнім скнарою з кам'яним серцем. Він не жалів свого клерка, який у темній комірчині переписував папери і замерзав, бо паливо потрібно було економити.

Скрудж зрозумів, що потрібно шанувати Різдво, вирішив спокутувати своє Минуле Сьогоденням і Майбутнім, зберігати спогад про Трьох Духів.

Побувавши у своєму минулому, побачивши себе збоку, Скрудж почав розуміти, яких помилок накоїв. Замість кохання він вибрав збагачення, тому кохана Белл розірвала заручини. Коли Скрудж побачив її сім'ю, дітей, старшу дочку, Скрудж "…мимоволі подумав про те, що таке ж ґраційне, життєрадісне створіння могло б і його називати батьком і обігрівати подихом своєї весни його сувору зиму!".

Подорож у дитинство та юність.