Шосе, колись до Зору те вело,
Де Гуді Воткінс учинила зло
Й повісили її в ті чорні дні.
Та я не слухав і ось бачу там –
Котедж в лозі, посеред тіні скель.
Забув я про мотузку з конопель –
Був дім, як новий, всупереч рокам!
Я задивився, як згасає день,
Та рикнув хтось з кімнати нагорі,
Крізь плющ промінчик то пробив лишень
І я відчув той погляд на собі!
В нестямі мчав я, як побачив "це" –
Чотири лапи і людське лице.
Переклад Віталія Гречки