Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко
Українська поезія тісно пов'язана з життям нашого багатостраждального народу. Така вже доля України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 38 років — П. Грабовському, 42 — Лесі Українці, 47 — Тарасові Шевченко та Василю Стусу. Із 47 років життя в обох поетів вкрадено роки, які провели вони на засланні та в ув'язненні.
Багато горя зазнали і Стус, і Шевченко. Вони любили рідну землю, свій край, Україну, і довгий час змушені були жити поза її межами. Вони хотіли писати, творити, давати своїми творами людям радість і підтримку, а змушені були виконувати важку роботу на засланні. Та ніщо — ані виснажлива праця, ані мізерна зеківська пайка, ані знущання наглядачів, ані ностальгія за рідною Україною — не зломило митців. Вони все витерпіли, дивуючи усіх незламністю вдачі та силою духу.
Слова Михайлини Коцюбинської можна справедливо віднести до таких різних і водночас дуже схожих українських митців, хоча і сказані вони були стосовно В. Стуса: "Цінність і всеохопність його патріотизму вражає. За кожним помислом, за кожним словом — Україна. Відірваність від рідної землі та розлука... тільки посилила його синівський зв'язок з нею".
Стус і Шевченко... їх ріднить сила патріотизму, любові до України, незламність духу. Силу вистояти, не зломитися дає переконаність у тому, що правда — за ним, що він жив гідно "...я не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття". Життя Василя Стуса було сповнене добра, любові, благородних діянь в ім'я України. Ніколи він не відповідав ненавистю на вчинене йому зло. Згадуються слова Кобзаря, з якими звертався він до своєї долі:
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою.
Різними словами великі поети далеких одна від одної епох утверджували справедливість обраного і пройденого ними шляху. Кожний по-своєму висловлює упевненість: народ зрозуміє й оцінить їхній подвиг. Український народ високо цінує творчість цих митців; їхні слова ніколи не підуть у небуття, бо покоління за поколінням зберігатимуть у пам'яті щиру любов свою й доземно вклонятимуться найвидатнішим поетам України Василеві Стусу та Тарасові Шевченку.