Смерть всім, порушив хто святий кордон
Це — українські землі
І Закон. Святий закон
За ґрати всіх хто зневажає наш закон
Щоб по вʼязницях мерзли.
Та За трон. Вкраїнський трон
Не треба битись. Нас мільйон
Сидить на троні древнім
Рубікон, ох Рубікон
Не переходив щоби війська легіон
То будьте, пани, чемні.
Щоби сон. Дитини сон
Не розбудив вночі би тріск вікон
Стоять війська священні.
Лютий 2024
КРИМЧАНАМ
Ну що ж, кримчани, Друзі рідні!
Прийшла пора нам шити прапори.
Нам обіцяли мир сусіди,
Але у Крим ідуть гроби.
За що вмирає хлопець кримський?
Під Бахмутом, Херсоном нащо він лежить?
Заради чого ми втрачаєм близьких?
Повір, заради всього треба жить!
І знаєш, друже, що важливо?
Ти розумієш що я кажу, вони — ні.
Ті ж пісні роблять нас щасливим:
Нові й старіші, з давнини:
"Ніч яка місячна, зоряна ясная
Видно хоч голки збирай.
Вийди коханая працею зморена
Хоч на хвилиночку в гай"
Хіба могли ото нацисти
Осьо такеє написати?
Щоб найгарніше слів намисто
На струну пісні нанизати?
Москва Бандерою народ лякала,
Мовляв, на потязі приїдуть на розбій —
Бандерівці кримчан не убивали
А путін їх відправив на забій.
То ж ящик був з ім'ям Пандори,
Який відкрив собі цей "цар",
Іграючись з Святим Кордоном —
Забув про ціну щастя "государ".
Та то ж війна. Прийшли вони.
Як в чотирнадцятому році
(Не розуміли всі тоді
На чйому опинились боці).
Вони не знають що це — мова,
Народний вибір та свобода слова,
Хто президент якщо не путін
І як без нього в світі бути..
Як він помре, а він помре і скоро,
Там буде новий вічний цар,
Але спочатку смута й морок —
Бандит знов буде господар.
Прийшов час нам вже обирать
А не за нас вирішувати волю.
Збирайся в думку кримська рать
Яку ми оберемо долю?
Сьогодні в нас вже не країни вибір
Не більш не менш — цивілізації.
Котрій повинні ми сказать спасибі
За все : асфальт, каналізація,
Електрика та медицина,
А камера і мікрофон
Комп'ютер, радіо, машина
А твій коханий телефон?
Всі словеса ці не слов'янські —
Вони із Заходу прийшли.
(То ж тяжка наукова праця).
На Заході це винайшли!
А вам пхують духовність, …
За фактом більше нічого.
Ах так забув російська гордість
Культура: Пушкін Ого-го.
Але не книга у руках
В "асвабадітєлєй народав",
А клятий автомат АК
Якому вбивство насолода.
І не пісні летять в столицю
Від "брата", а ракетний вдар.
Там де був дім — тепер гробниця
Причина, хтось казав — Майдан.
Причина — 20 років влади,
З якими в Ад іде він сам
І нас забрати хоче з вами.
20 січня 2023
Лебідь
Прозора вода відображує біле
Пірʼїнеє тіло та рух твого крила,
І вигинів шиї природнєє диво —
Чому, лебідь мій, ти такий вродливий?
Вже втратив єдине та вірне кохання —
Тому ти, гарненький, тому ти один?
Й ніщо не схвилює вже рівне дихáння?
І зір вже в минулому твій, лебедин?
Удвох ані з ким вже не будеш літати,
Бо серце захоплене тільки журбою?
Й ніколи не зможеш ти більше кохати,
Щоб дух підіймавсь в небеса над водою?
Хай так. Хай один. Хай самотній у водах,
Хоч сум твій гіркий, але ж сили ще маєш:
Всі води твої і небесні простори
І хоч ти один, але ти ще літаєш!
І вдарив по водах той лебідь крилáми.
Я вгору до милого друга кричу:
— Лети, лебідь мій, лети за птахами!
А я за тобою. Колись. Полечу.
4 вересня 2023 рік
***
Лети, Метелику! Лети!
Нехай рух крил твоїх прозорих
Несе тебе до мрійної мети:
Лети туди де ще не був — до моря,
На захід там де Тихий Океан;
Відвідай ти Альпійські гори,
Відвідай річку Іордан;
Бо волею згартован твій політ,
Біжи з земель де пан — тиран.
І думкою злети в зеніт —
Хай шириться свобода,
Побач весняних квітів цвіт,
Відчуй усе творіння Бога..
Лишилася остання мить.
Лети, Метелику, без втоми.
8 вересня 2023
Людина
Вона вранці народилась
Перші кроки провела
Світ любила й веселилась
І раділа тому земля
А у день вона доросла
І кохання познає
В запаху чйогось волосся
І любов їх Єднає
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
І людини життя
А у тихий-тихий вечір
Місяць по небу пливе
похилились її плечі
А любов до життя живе
І лягає спать людина
Вже зі смертю віч на віч
Плаче вся її родина
Наступила темна ніч
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
І людини життя
Ну а хтось готов віддати
Все своє життя за нас
Закував себе у лати
У тяжкий військовий час
Щоб ми з вами засинали
Не в тривозі і біді
Що життя не смакували
Засинають молоді
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
Як прекрасна людина
І людини життя
6 березня 2023
Моя Швейцарія
В Швейцарії казали: "Гори,
Озера дивовижні і лани
Там чудо справжнєє природи
Мов у раю проходять дні
Побачиш дивні водоспади
І річки горні, талий сніг
Й вечірні тихі променади
Не закохатись — просто гріх"
Я всім скажу: "Я був і бачив"
І навіть дещо прибрешу
Проте себе я не пробачу
Якщо тобі я не скажу,
Що гори навіть не згадаю
Лани, озера й річки теж
І не здалось мені це раєм
Проте закоханий без меж:
Мій водоспад — волосся темне,
Що ллється вздовж твоїх ребер
Й впадає.. як тут бути чемним..
До мʼяких пагорбів. Тепер
Ключиць твоїх глибини кращі
Ніж всіх озер швейцарських глиб
Окрім очей твоїх мні важче
Помітить щось, як поряд ти:
Як ти сумуєш — в серці осінь
Як плачеш — то прийшла зима
Як посміхнешся — літньо досить
А як смієшся — у душі весна
І талий сніг з мойого серця
Несе кудись потоками ріки,
Що все в душі моїй здійметься.
Моя Швейцарія — це ти.
18 вересня 2023
Присвячено ВВ
Осінь
Самотня осінь, ти така сувора.
Вівальді трохи прибрехав тебе —
Немає восени ніякого мажору,
Моя душа тільки реве.
Бо листопад — то вмерле листя.
Нема в смертельному краси:
Коли колись чарівне місто
Зеленого із сумішшю роси,
Такеє свіже й соковите,
Аж оспівовують творці
Тепер гниє дощем залите
І топчуться по ньому всі.
….
Щоб осінь Україну не зіжрала,
Щоб не топтать мені героїв прах,
Завжди кажу собі: "Замало
Я на Вкраїну сил своїх поклав"
8 вересня 2023
ПАПІРЕЦЬ
Мені п'ятнадцятий минало,
У Києві горів від шин пожар
Такий аж в Феодосії сіяло,
Але давив один тягар:
У Київ мама не пускала.
"Мені ж п'ятнадцять, мамо, як?
На мене ж доля України впала!
Тарас Шевченко — мій земляк!
Він мертвим, ненародженим й МЕНІ
Залишив величезний труд..".
Але прийшли війська брехні,
Тортур, неволі і отрут.
І отруїли рідне місто,
І рідний Крим.
Пожовкле листя,
А замість сяйва — дим.
Крізь дим майорив сполох правди —
Морська піхота "тридцять шість":
Славетні воїни окремої бригади,
Мій приклад: честь, відвага, міць.
Не зрадили присязі хлопці,
Точніш не всі, а тільки козаки.
Співають "у своїй сторонці"
Оточені, незламні вояки.
Із козаками "Гетьман Сагайдачний" —
Фрегат славетних моряків.
Всім їм я маю буть завдячним
Якою мовою сей твір;
Що в день народження в шістнадцять,
Одразу після "Океан",
Співаю гімн і сльози щастя
По каплі ллються на Майдан;
Що я вертаючись зі школи,
Йдучи по київській землі,
Несу додому їжу йнколи
(То поміч українських вчителів);
Що у Дніпровському районі,
У місті Києві — хоч вір не вір —
Мені, в мої юнацькії долоні
Кладе блакитний сей папір
Якийсь-то дядько, трохи сивий.
Я слухав його кожне слово,
Бо голос в нього був красивий
Й ллелася чиста гарна мова:
"Тепер, хлопчина, ти — громадянин".
Громадянин.. Не знав я тоді,
Що підіймати знов грона калин
Герої будуть в нашому народі
За право моє — мати сей папір.
Ото папір.. папірчик невеличкий
Займає в світі нашім весь ефір.
Ми тягнемось до нього генетично:
Що є не вірш — то все є Україна;
Історія — то наша визвольна війна
За право, волю й слово солов'їне,
Але ж яка велика платиться ціна.
Життя.. як класно просто бути
І жити із повагою до всіх,
Але з'являються такі як путін
І сіють в світі вбивчий гріх.
Як мені прикро що тоді я
Всього цього не розумів.
Не було Знань — була надія,
Але втриматись не зумів:
Дороги вже були відкриті
В Париж, Берлін, Мадрид і Рим,
Та повернувсь неповнолітнім
Із мамою у рідний серцю Крим.
І наче ті самії гори і степи,
То ж небо синє, те ж на ньому сонце,
І ті ж збираються в селі снопи,
Й так само відкривається віконце
На двір: тополя саме та стоїть,
Ті ж самі грають хлопчаки на полі,
Пасують той же наче м'яч, Свої
Всі дуже вживані в ті ж самі ролі:
Та ж мама, сестра й вся родня.
Але сусід з'явився новий —
Він мене протягом цілого дня
Своїми поглядами ловить
У школі, на білбордах, звідусіль.
Про нього розмовляє кожен:
Від малих до бабусь і дідусів,
Що наче не людина він, а Боже.
"Нєадназначна" стало все в темниці.
"І що я лізу? Я ще молодий."
І от п‘ять років жив в столиці
Великої імперської орди.
Москва — багато в цьому слові
Для серця українського зійшлось:
Ох, скільки болю, болю й крові
І скільки раз воно рвалось..
І наче добре все було напевно:
Й любов і дружба й вчителі,
Але Шевченка, бачу я, даремно
Не слухав щодо рідної землі:
"Нема на світі України,
Немає другого Дніпра"
А я поперся в Московщину!
Шукати доброго добра.
Добра святого — Знань і Праці,
Братерства братнього — Знайшов.
Так що сидів у автозаці,
Бо я проти війни пішов.
То хоч маленька, та неволя —
Свобода стала так манка
Й згадалась українська доля
І вірш до болі рідного Франка:
"…За що мене в пута скували?
За що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх —
Се весь і єдиний мій гріх."
І раптом в голові картинки:
Янукович, студенти, прапори;
І кров на площі, де ялинка
Найліпша в світі в тій порі;
Там будівельні каски, шини;
Співає Вакарчук: "Вставай!".
Встає! І розправляє крила
Така Свобода! Наче Гай
Зазеленіло жито. Хоче влади
Носій її єдиний на Дніпрі.
Вони рівняли стежку правді!
Вони були — Каменярі!
Там лідер був один — народ.
Ото народ! Такая Воля!
Ото дісталась люду доля
На землях у Дніпровських вод!
Але ж сусід.. ох Бож‘я Мати,
Ісус чи Крішна або Яхве:
Чому нам поруч треба мати,
Від кого смертю просто пахне?
Вони вбивають там поетів,
Саджають кращих або геть
З країни гонять.