Євхаристо, Кирило й Мефодію
Євхаристо, Мужі, від всіх нас
Що прийшли колись з Константинополю
У той дикий і варварський час,
Що несли із собою Ви літери,
І залишили їх на віки,
В ті краї, де чудовиська-ідоли
Щоб нажерлись кололи биків,
Де жерці тельбухою ворожили
Де вмивалося кровʼю лице.
Ви несли до нас Слово Боже,
Проте дали нам Слово Людське:
Адж за першими вашими книгами,
За писемністю в монастирях
Із приматами темними, сірими
Вчена в битву збиралася рать.
То ж ми дякуєм першим священникам,
Що князів наших азбуці вчать:
Ви відкрили дорогу письменникам
І ми маємо чим писать,
Євхаристія вам! Євхаристія,
Наші першії вчителі.
З ваших перлів зібрав вам намисто я
Від племен українськой землі.
31 березня 2024
КРИМЧАНАМ
Ну що ж, кримчани, Друзі рідні!
Прийшла пора нам шити прапори.
Нам обіцяли мир сусіди,
Але у Крим ідуть гроби.
За що вмирає хлопець кримський?
Під Бахмутом, Херсоном нащо він лежить?
Заради чого ми втрачаєм близьких?
Повір, заради всього треба жить!
І знаєш, друже, що важливо?
Ти розумієш що я кажу, вони — ні.
Ті ж пісні роблять нас щасливим:
Нові й старіші, з давнини:
"Ніч яка місячна, зоряна ясная
Видно хоч голки збирай.
Вийди коханая працею зморена
Хоч на хвилиночку в гай"
Хіба могли ото нацисти
Осьо такеє написати?
Щоб найгарніше слів намисто
На струну пісні нанизати?
Москва Бандерою народ лякала,
Мовляв, на потязі приїдуть на розбій —
Бандерівці кримчан не убивали
А путін їх відправив на забій.
То ж ящик був з ім'ям Пандори,
Який відкрив собі цей "цар",
Іграючись з Святим Кордоном —
Забув про ціну щастя "государ".
Та то ж війна. Прийшли вони.
Як в чотирнадцятому році
(Не розуміли всі тоді
На чйому опинились боці).
Вони не знають що це — мова,
Народний вибір та свобода слова,
Хто президент якщо не путін
І як без нього в світі бути..
Як він помре, а він помре і скоро,
Там буде новий вічний цар,
Але спочатку смута й морок —
Бандит знов буде господар.
Прийшов час нам вже обирать
А не за нас вирішувати волю.
Збирайся в думку кримська рать
Яку ми оберемо долю?
Сьогодні в нас вже не країни вибір
Не більш не менш — цивілізації.
Котрій повинні ми сказать спасибі
За все : асфальт, каналізація,
Електрика та медицина,
Комп'ютер, радіо, машина
А твій коханий телефон?
Всі словеса ці не слов'янські —
Вони із Заходу прийшли.
(То ж тяжка наукова праця).
На Заході це винайшли!
А вам пхують духовність, …
За фактом більше нічого.
Ах так забув російська гордість
Культура, Пушкін, ого-го.
Але не книга у руках
В "асвабадітєлєй народав",
А клятий автомат АК
Якому вбивство насолода.
І не пісні летять в столицю
Від "брата", а ракетний вдар.
Там де був дім — тепер гробниця
Такий собі "братерський дар".
Причина, хтось казав — Майдан.
Причина — 20 років влади,
З якими в Ад іде він сам
І нас забрати хоче з вами.
20 січня 2023
Відгукнись!
Як хочеться про світле щось писати:
Про сонечко, що зранку зігріва,
Що окупанти накивали пʼяти
І сумувати за старим дарма.
Щоб знов новиноньки про милу панду,
Що народила панду-немовля,
Про закарпатську Чупакабру,
Яких вершин досяг свояк;
Про "Лебедине Озеро" в Росії,
Про всіх повернених назад..
Надасть омріяну надію
Останній постріл із гармат.
Проте, не буде як було раніше.
Не буде, друзі, як було колись —
Нові вірші й пісні напишем.
Гей, Новий Часе! Відгукнись!
31 червня 2023
Біль
Що ж може тобі допоможе,
Що ти не один — ще багато родин.
Нас більш ніж вже сорок мільйонів —
Сорок мільйонів болів
І де б ти не був тебе знайдуть новини
Про втрати мільйонной твоєї родини.
Єднає по світу крізь тисячі миль
Рідний такий — Український Біль.
Та вірю я свято, ми скажем нащадкам:
"То були тяжкі часи" і початком
Нового світлого дня стануть діти,
Які вже ніколи не будуть тремтіти,
Бо їх не розбудять сирени в ночі,
Для страху й тривоги не буде причин
Й ніхто вже не скаже бігом в укриття —
Ми свідками будем Нового Життя.
14 червня 2023
Війни не буде
Доню моя засинай чарівна,
Сину мій спи, бо я хочу чути
Ваші зітхання і подих рівний.
Слухайте тата: Війни не буде.
Ніч буде довга та буде ранок,
Знову прокинуться милі люди,
З кавою вийдуть на рідний ґанок.
Страху нема, адж війни не буде.
Ранок як завжди із кашею, чаєм..
Що це гуде аж стискає груди?
Одягайтеся. Вирушаєм.
Нам говорили: Війни не буде.
18 лютого 2024
Корупціонер
Воно сиділо в кабінеті
Воно по кабінету розрослось
І вишиванка на манжеті,
І оченятам солодко спалось.
Воно крало гуманітарку
(Не тонною чи кілограмом.
У нашому з вами випадку
Тільки вагонами й составом)
Та не спишіть його судити,
Можливо є це пояснити Чим.
Людину ж можна зрозуміти —
Він ж не один на світі сім:
Доцюра, жінка та племінник,
Коханка та зведений брат.
А тітка й кум, а син-негідник?
А рідной сестри адвокат?
А ще ж знайомий сестри друга
Який є рідним братом кума
Що є племінником супруга
Його доньки. Яка там сума?
А що народу? Що? Майданчик.
За три мільйони. Краще пʼять.
Солдатам побажає вдачі,
Бо більше вже нема що дать.
Та щоб багато не питали
Й народ не накрутив роги
Є фотографія з шпиталю
І краще з тим що без ноги —
Із тим що з перших днів у війську.
Воно ж не знало буть чи ні
Укрáїні й вчило російську,
Корисним бути щоб на чужині..
…
То нашої незрілості є доказ.
Яка ще може буть мораль?
Хотів би я сказать: "Це образ
Лиш поетичний.", та нажаль.
30 січня 2024
ГЕНЕРАЛ
Не особою гетьман, а військом є славний,
Також гетьманом — військо, і доказ то явний.
Що є гетьман без війська чи військо без нього?
Ні, не важать нічого одне без одного.
(Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного, Касіян Сакович)
У місті Новоград-Волинський
З'явивсь у світ козак маленький.
Його сім'я — Вкраїнське військо,
А його мати — Україна-ненька.
В руках тримає він криваві списки:
Звання і прізвища і нагороди
Дітей країни серцю близьких,
Що більше не повернуться ніколи
Та сльози по щоках не плинуть —
Стікає краплею лишень одна.
червона по сталевим стінам
Але ж куди, куди тече вона?
Мужська сльоза — страшніша в світі.
Мужська сльоза — смерть ворогам.
Які емоції? То вбиті його діти.
І ллється кров по тих стінах
В Дніпро впадає, в Чорне Море,
Й реве і стогне все і завива,
Й гримлять Карпатські гори,
І Кримські партизанські погрима:
За Коліївщину, за ліквідацію Січі
За голод, за кріпацтво, за неволю
За все що коїли із нами палачі
Веде він військо козаків до бою..
Нехай озброєння від США
Та від союзників свободи
(За це подяка щира і шана
Від українського народу),
Але ж то праця наших козаків,
То праця наших мужніх хлопців,
Які на сотні й тисячі років
Збувають Волю у своїй сторонці.
Вони стріляють із тієї зброї,
По них стріляють із ворожой.
Діти Вкраїнської землі — Герої
В них історична й тяжка ноша:
Кривавий тан і на кону Свобода.
Й веде вперед свою дружину
З найкращих козацького роду
Не гетьман і не князь — Людина:
Простий, але Залізний Генерал
(Син України-неньки мужній
Підбивший москалю фінгал)
Валерій Українович Залужний.
Грудень 2022
Голос народу
Пиши пиши голос народу
Пиши пиши несеться вода
До спраглої вкраїнськой втоми
На жарячих полях степових
Пиши пиши для України
Пиши пиши, ти їй потрібен
Бо Україні треба чути
Щоб Голос Правди не забути
Грудень, 2022
Давид
Степи гудуть, тремтять всі води —
Іде, здіймає суховій
Великий Голіаф зі Сходу
І смерть несе з собой мов Вій.
І страх опанував народи,
І кожен з них заціпенів.
Первісне почуття природи
Разом затьмарило голів:
І почали нести дарунки,
Не дивлячись на свій закон,
Й кивали на скажені думки,
Хоч знали — розмовляли з хижаком,
Й несли у жертву йому інших,
Аби нажерся Голіаф.
Проте з на заклання бідніших
Народів-жертв Давид повстав.
І велетень униз дивився,
І посміхався як той біс:
"Ти будеш ізі мною битись?
Хоч глянь на свій маленький зріст.
Іди сюди, малий, я тіло
Твоє худенькеє птахам
Й пожадливим до плоті звірам
Із задоволенням віддам."
Й схилили очі всі додолу,
Й сказали тихо: "Помʼянем.
Притягнем спрута до престолу
І визнаєм його царем."
Та гуркіт битви очі вгору
Підняв. Давид іще живий:
З пращею й всім що під рукою
Веде з гнобцем нерівний бій.
В нас є Давид, то ж дайте камінь!
То ж не жалійте списа, стріл!
І Голіафа ми здолаєм,
І разом сядемо за стіл.
18 березня 2024
До теплих країв
Шановні українці закордоном,
Я маю дещо вам відверто розказать;
В поході європейським гастрономом
Чи містом мирним коли ходите гулять,
Згадайте зайвий раз причину
Явління вашого в Європі
І зникнення із Батьківщини,
Та Її кровʼю вмитий опір.
В кишені вашій чи у сумці,
Чи вдома у шухляді десь,
Із вами будучи в розлуці,
Лежить блакитний папірець.
На ньому герб ще намальован
І слово "ВОЛЯ" вшите там.
Це папірець предʼявлення якого
Вас робить тими із словʼян,
Кого без приводу і без сумління,
З ненавистю до вашого буття
Й до вільного його коріння
Тиран знищає мов сміття;
Це папірець лиш завдяки якому
В Європі чи в Канаді, або в США
Ти відчуваєш себе ніби вдома
І маєш трохи хоч, але гроша;
Той папірець державна власність —
Це на звороті можна прочитать.
І є вона, бо є героїв здатність
На папірець той Право захищать.
24 серпня 2023
***
І легко нам вже не буде,
Бо легко нам вже було.
Адж ми народились людьми
Й дитинство нажаль пройшло:
Ми бачили гори трупів,
Що дітьми колись були,
І втомлені кровʼю руки,
І матері як ревли.
Невже є надія на щастя?
Повинна, повинна буть!
З кайданами на запʼястях
Люди свободи ждуть.
Свободи чекає кожен
(Свобода — найкращий дар)
І правда що переможе,
Й поллється з небес нектар;
Весна що настане вічна,
Що може прийде Христос
Й закінчиться хаотичність,
І більше не буде сльоз;
Кармічні закінчаться муки
І більше не буде зрад,
Всі люди візьмуться за руки
Без страху до чужих вад..
Та десь в передмісті Правди,
Де всім заправляв Арей,
Всі маючи ниті влади,
Сміялася Доля з людей.
12 вересня 2023 року
***
І всі писали про любов,
Її багате розмаїття.
А я чомусь писав про кров
І про життя останні миті.
4 березня 2024
Кордон
Кордон.