А душу крутило від болю і сотень оманливих висловів.
День справді чудовий, він спершу про це зазначив,
І потім помітив, що Хлопчик у Дзеркалі вистояв.
Та час не лікує так швидко, як мама казала,
А ти ніякий не мікрокосм, а всесвіт.
Ти небом крокуєш, збираючи зоряне сяйво,
За погляд пронизливий заздрісно прозваний деспотом.
На згадку про силу, стокрильну могутність духу,
Єдине, що треба, вчасно прикласти лід.
Він жив, він палав, а наразі лежить забутий,
Помножений ніччю на ксанакс та фентаніл.
Якби тоді знали, що доля планує зраду,
Малює секундами шлях за морську далечінь,
Життя уві сні не здавалося б досить привабливим,
А любов проявляли б без жодних на те причин.
Звіт токсикологів – тіло вкривається кригою,
І все, що лишилося після – сіпати плечі,
Серце крихке не мало так швидко стихнути.
Засинай, пташенятко, побачимось. Безперечно.
09.02.23